Поняття та склад земель сільськогосподарського призначення

1. Поняття та склад земель сільськогосподарського призначення

NB. За даними "FAO Production" (1994), земельний фонд планети складає 13 млрд. 435 млн.га., з них на сільськогосподарські угіддя припадає 36,2% - 4 млрд. 868 млн.га, в тому числі ріллі - 1 млрд. 346 млн.га, або 27,6%; сіножаті і пасовища - 3 млрд. 424 млн.га, або 70,3%; багаторічні насадження - 98 млн.га, або 2,0%. Щорічно в світі відчужується для несільськогосподарських потреб близько 25 млн.га сільськогосподарських угідь, що еквівалентно втраті харчових ресурсів на 81 млн. чоловік. Україна за площею сільськогосподарських угідь (42 млн.га) входить до 12 найбільших країн світу.

Як в Україні, так і в інших країнах світу зменшується площа землі, яка обробляється, в розрахунку на душу населення. Напр., в 1975 р. в світі на 100 чоловік припадало 35 га землі, в 1985 - 28, в 1993 - 24 га, в Україні відповідно 69, 67, 64 га1.

На даний час із 60,3 млн.га території України 43,0 млн. га складають сільськогосподарські землі (понад 70% території держави). Розорюється близько 54% території 32,5 млн.га, що є одним з найвищих у світі показників (у Франції 32,1%, Польщі 44,3%, Великій Британії 24,1%, Німеччині 33,1%, Нідерландах 21,7%)2. Розораність сільськогосподарських угідь в Україні є найвищою в світі. Вона досягла 78% по Україні, а в ряді регіонів доходить до 90%. До обробітку залучені і малопродуктивні землі, включаючи схилові землі та водоохоронні зони, що значно знижує ефективність їх використання3.


Поняття земель сільськогосподарського призначення

Правовому режиму земель сільськогосподарського призначення (далі ЗСГП) присвячено гл.5 ЗКУ. Відповідно до ч.1 ст.22 ЗКУ, ЗСГП «землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей».

Наведене визначення потребує коментарю. Так, під поняттям «сільськогосподарська продукція», вжитим у ч.1 ст.22 ЗКУ, на даний час прийнято розуміти продукцію, віднесену до сільськогосподарської ДК 016-97 «Державний класифікатор продукції та послуг», затв. і введеним в дію наказом Держстандарту України від 30.12.1997 №822.

Під формулюванням «землі, призначені для цих цілей» (тобто для «виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності»), слід розуміти, напр., ЗСГП, що перебувають у запасі, а також ті, що підлягають сільськогосподарській рекультивації після видобування корисних копалин; цілину, болота, піски, ділянки з чагарниками та малопродуктивним лісом, пустелі, напівпустелі тощо, що підлягають сільськогосподарському освоєнню відповідно до певного акту4 (затвердженого землевпорядного проекту, проекту рекультивації, проекту консервації тощо).

Щодо поняття «оптовий ринок сільськогосподарської продукції» див. ЗУ «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції».

Н.І. Титова критикує законодавчий термін «землі сільськогосподарського призначення», пропонуючи замінити його терміном «сільськогосподарські землі», вказуючи, зокр., що «землі не можуть ніким (у тому числі державними органами будь-якого рівня) бути субєктивно «призначені» як сільськогосподарські: вони обєктивно, від природи є такими»5. Погодитися із таким твердженням не можемо: далеко не всі землі, «від природи» придатні для ведення сільського господарства, можуть і повинні використовуватися саме для таких потреб. По-перше, це обєктивно неможливо; по-друге, максимальне сільськогосподарське освоєння земель є дуже шкідливим з екологічної точки зору.


Цільове призначення земельних ділянок зі складу даної категорії земель визначається, окрім законодавчого визначення цих земель (ч.1 ст.22 ЗКУ), також правилами про окремі види ЗСГП для садівництва (ч.3 ст.35 ЗКУ), городництва (ч.3 ст.36 ЗК), деякою мірою ведення ФГ (ст.31 ЗКУ, ст.ст.12-18 ЗУ «Про фермерське господарство»).


Склад земель сільськогосподарського призначення

Склад ЗСГП визначається ч.2 ст.22 ЗКУ. ЗСГП включають:

«а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги)»;

Перелоги один з видів сільськогосподарських угідь, переважно орних, що втратили родючість і не були в обробітку протягом кількох років. На ділянках, зайнятих перелогами, формуються сприятливі умови для відновлення природного рослинного покриву6. За іншим визначенням, перелоги «1. Заросле травою поле, що свідомо не обробляється кілька років для відновлення родючості ґрунту. 2. Земля, що ніколи не оброблялась; цілина.7»


NB. На 01.01.2006 структура сільськогосподарських угідь (усього 42030,3 тис. га) України включала 77,8% ріллі, 13,2% пасовищ, 5,8% сіножатей, 2,2% багаторічних насаджень, 1,0% перелогів. За роки проведення земельної реформи на 1033,7 тис.га зменшилася площа ріллі при одночасному збільшенні площі перелогів на 432,7 тис.га8.


Проблема. На сьогодні законодавство не визначає критеріїв віднесення сільськогосподарських угідь до тих чи інших видів. Відсутні внутрівидові пріоритети у межах категорії земель, що сприяє зловживанням при внутрігосподарському будівництві9. Належність до певного виду угідь визначається переважно за даними статистичної звітності.


«б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо)». Під словом «тощо» можуть «ховатися», наприклад, аеродроми сільськогосподарської авіації, вигульні майданчики.


Природно, що різні види угідь повинні мати різний правовий режим. Між тим, на сьогодні відсутні спеціальні правила використання різних сільськогосподарських угідь, якщо не враховувати розрізнених вимог, вміщених у законодавстві про меліорацію, селекцію та насінництво, боротьбу з бурянами, ерозією, про консервацію деградованих земель тощо10. Дана проблема може бути вирішена за допомогою нормування у галузі охорони земель, землевпорядного та агротехнічного нормування.

Проблема. На сьогодні не має однозначного законодавчого вирішення питання про категорію та правовий режим сільськогосподарських угідь, що знаходяться у складі інших категорій земель: транспорту, лісогосподарського призначення та водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення тощо (у т.ч. тих, що надаються для сільськогосподарських потреб тимчасово). Напр., на сьогодні фактично існують, хоча і поза правовим полем, службові земельні наділи. Питання надання та використання службових земельних наділів визначались гл.27 ЗК УРСР від 25.12.1970. Такі наділи згідно зі ст.131 надавались для вирощування сільськогосподарських культур, а також для сінокосіння окремим категоріям працівників транспорту, лісового господарства, лісової промисловості, звязку, водного, рибного, мисливського господарства, а також деяких інших галузей народного господарства. Виділялись із земель, які були в користуванні підприємств, організацій і установ відповідних міністерств і відомств, а при нестачі таких земель із земель державного запасу і земель державного лісового фонду. Розміри наділів визначалися ст.132 ЗК УРСР.

На думку В.І. Семчика, такі землі не належать до ЗСГП11. Як видається, достатніх законодавчих підстав для такого висновку немає. Більш правильним було б вважати, що вказані землі належать одночасно до кількох категорій земель, маючи складний правовий режим.


Сільськогосподарські угіддя

Рілля

Багаторічні насадження (фруктовий сад)

Сіножать

Перелоги

(на задньому плані полезахисна лісосмуга)

Пасовище

Несільськогосподарські угіддя

Господарський шлях

Прогон

(для великої рогатої худоби)

Полезахисна лісосмуга


Господарський двір

Землі тимчасової консервації

(залужені)





1 Третяк А.М. Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні. К., 1998. С.44.

2 Горбулін В.П., Греков Л.Д., Юрченко А.Д. Земельні відносини, земельні ресурси і продовольча безпека: аналітичні матеріали. К.: Інститут проблем національної безпеки при РНБОУ, 2005. С.4.

3 Інформація до парламентських слухань 13.09.2005 року «Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні». К.: Кабінет Міністрів України, 2005. С.1.

4 Адиханов Ф.Х. Теоретические проблемы правовой охраны земель сельскохозяйственного назначения. Томск: Изд-во Томского университета, 1989. С.27-29.

5 Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-навчальний посібник // За ред. докт. юрид. наук, проф. Н.І. Титової. Львів: ПАІС, 2005. С.11.

6 Канаш О.П.До проблеми ґрунтових обстежень // Землеустрій і кадастр. 2005. - №3. С.55.

7 Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. С.732.

8 Поточний архів Державного комітету України по земельних ресурсах.

9 Хапіцька З.С. Охорона земель у системі управління земельними ресурсами // Землевпорядний вісник. 1998. - №3. С.12.

10 На цю обставину звертають увагу російські вчені правники, зокр., В.А. Кодєлов: див. Правовые проблемы рационального использования и охраны сельскохозяйственных земель (материалы «круглого стола») // Государство и право. 1998. - №4. С.55. Зазначені проблеми, на жаль, є характерними і для України.

11 Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Кол. авт.: Л.О. Бондар, А.П.Гетьман, В.Г. Гончаренко та ін.; За заг. ред. В.В. Медведчука. К.: Юрінком Інтер, 2004. С.75.